Українська нова хвиля: примари минулого та втеча в дитинство

Українська нова хвиля: примари минулого та втеча в дитинство

Вийшла у прокат шоста за рахунком добірка українських короткометражних фільмів «Українська нова хвиля», яку від 2012 року укладає Національний центр Олександра Довженка. Цього разу вона називається «Українська нова хвиля: Красиві двадцятилітні». Тут представлено п’ять стрічок, створених упродовж 2018 року.

Фільми є переможцями національних та міжнародних кінофестивалів, вони по-своєму представляють сучасний український кінопроцес та об’єднані однією темою. Стрічки, створені в розмаїтих жанрах, єднає «мотив персональних дилем “маленької людини”». Персонажі фільмів «опиняються у вихорі буремних часів, котрі стають тлом для прийняття складних рішень та відповідальності у невідворотному процесі дорослішання». Виділені лапками слова є цитатами із прес-релізу «Довженка-Центру», й вони дають ключ до розуміння картин добірки.

Цікавим прикладом тут може бути «Mia Donna» Павла Острікова, стрічка, яка неодноразово демонструвалася в Україні та за кордоном і яка завжди має успіх в аудиторії, бо зачіпає певні глибинні процеси в нашій країні. Перед нами фантастична історія про сімейну пару середніх років, яка переживає кризу у своїх стосунках. Ця криза здебільшого зводиться до лайки дружини на адресу чоловіка, якого вона порівнює із дитиною. Й одного разу він справді стає дитиною.

І якщо ще півроку тому фільм сприймався майже однозначно, як водночас універсальна та суто українська історія про нездійснені прагнення та втрачені можливості покоління 1990-х, то сьогодні вона мимоволі коментує... вибори президента. У момент перед перетворенням Толіка на семирічного хлопчика відбувається діалог двох жінок — продавчині на базарі та дружини Толіка. Там наявні всі вічні українські теми: долар, який росте й росте при тій «власті», і що цю владу «вибрали на свою голову». І коли за деякий час розсувається шторка, яку брат продавчині приніс із цирку, і з кабінки виходить семирічний Толік, то ти раптом розумієш, що ось ця дитина — і є наш імовірний новий вибір з усіма знайомими дилемами та складнощами, які обов’язково постануть «у незворотному процесі дорослішання». Звісно, таке трактування — плід фантазії автора цих рядків, проте воно говорить не тільки про перезбуджену виборами авторську уяву, але і про фактично невичерпний потенціал самого фільму, який уже тепер можна вважати новою українською класикою.

Минуле в «Mia Donnі» також явлене через ностальгію, проте ця ностальгія не веде до якихось нарікань — персонажі мають прийняти зміни і змушені навчитися жити з ними.

Першоджерело: https://detector.media/kritika/article/166487/2019-04-16-ukrainska-nova-khvilya-primari-minulogo-ta-vtecha-v-ditinstvo/