Нова українська комедія: короткометражна версія

Нова українська комедія: короткометражна версія

Днями в київському Будинку кіно творче об’єднання «Сучасне українське кіно» (СУК) демонструвало добірку української короткометражної комедії. Було показано шість фільмів молодих кінематографістів, серед яких є вже доволі відомі імена. У чомусь ця добірка може бути показовою, оскільки наочно демонструє актуальні тенденції української кінокомедії.


Серед інших кінополотен — картина Павла Острікова «Mia Donna» є маленьким шедевром, у якому об’єдналося дуже багато компонентів. Це і впізнавані ситуації та персонажі, і знайомі всім нам страхи та надії, до яких додається щось набагато вагоміше, що нечасто зустрінеш в українських фільмах.

Взагалі про Павла Острікова варто сказати окремо, оскільки цей молодий кінематографіст має не просто оригінальне бачення, в нього є правдивий кінематографічний хист, який рідко зустрінеш навіть серед фахових кінематографістів. Його суть у вмінні не тільки знайти відповідну історію (а сценарії до своїх фільмів Остріков пише сам), але й відшукати їй візуальний еквівалент, себто перевести слова в дію та зображення. У цьому йому часто допомагають актори, які потрапляють у правильну інтонацію й у правильний типаж, і, безумовно, оператори та художники. Проте найважливішою все одно залишається сама тема його фільмів, авторський погляд на реальність. Павло Остріков знімає авторське кіно, яке тримається й на його враженнях від провінційного українського життя (йдеться про місто Красилів Хмельницької області), й на певних особистих ідіосинкразіях. Це саме той приклад, коли гумор проростає із суму, а подекуди навіть і з відчаю.

Темою його фільмів є самотність, невтілені мрії та нездійснені бажання, а героями стають персонажі середнього віку, які живуть далеко за межами столиці та великих міст, де життя й час ніби зупинилися.


«Mia Donna» вирізняється на тлі інших фільмів Павла Острікова тим, що отримала цілком універсальний контекст, який тут реалізований і у візуальному вирішені стрічки (окремі її фрагменти стилізовані під картину Леонардо да Вінчі «Мадонна Літта), і в цілком християнському посланні самого фільму. Йдеться, власне, про любов як головну християнську чесноту. В чомусь «Mia Donna» нагадує «Короткий фільм про кохання» Кшиштофа Кесльовського, де також відбувається трансформація героїв, яких поєднають не плотські бажання, а цілковите прийняття одне одного.

Описані тенденції української короткометражної комедії цілком можна прикласти й до українських повних метрів, які опинилися на роздоріжжі між універсальними темами, місцевою специфікою та авторським баченням, які на сьогодні в більшості випадків суперечать одне одному. Однак приклад Павла Острікова свідчить, що все це цілком успішно можна поєднати, якщо, звісно, захотіти.


Ігор Грабович


Читати матеріал повністю:

https://detector.media/kritika/article/143101/2018-12-05-nova-ukrainska-komediya-korotkometrazhna-versiya/