«Мабуть, вдалось докричатись через цей фільм»: Донбас знову дістався Венеційського кінофестивалю

«Мабуть, вдалось докричатись через цей фільм»: Донбас знову дістався Венеційського кінофестивалю

Дебютна драма Наталки Ворожбит «Погані дороги» стала учасником програми «Тиждень критики» 77-го Венеційського кінофестивалю, що триватиме у звичному офлайн-форматі із 2 до 12 вересня. Фільм знятий за мотивами однойменної п'єси Ворожбит та розповідає про жителів провінційного местечка біля передостаннього блокпосту до окупованої частини Донбасу та їхні стосунки із військовими. Минулого року іще одна присвячена темі Донбасу стрічка українського режисера Валентина Васяновича «Атлантида» вже перемогла в конкурсі «Горизонти» у Венеції. А 2018-го у Каннах в програмі «Особливий погляд» приз за найкращу режисуру забрав киянин Сергій Лозниця із фільмом «Донбас».

Чому європейські кінофестивалі класу «А»​ цікавить тема війни в Україні та чи переможе нова стрічка Ворожбит? Розбираємось із авторами та кінофахівцем.

«Я просто був у шоці, коли прочитав. Я одразу перетелефонував і сказав, що це 100% треба знімати, і в нас такого іще ніхто не писав на цю тему і не знімав», – каже генеральний продюсер кінокомпанії Kristi Films Юрій Мінзянов про ідею щодо майбутнього фільму. 2016 року він зустрівся у київському кінотеатрі «Жовтень» із уже відомою на той час сценаристкою Наталкою Ворожбит та запропонував їй зняти свій перший повнометражний фільм як режисер. «В мене завжди була така амбіція, і я дуже хотіла спробувати. Це був виклик, на який я погодилась», – пригадує Ворожбит.


Довідка: Наталка Ворожбит – 45-річна українська драматургиня, кіносценаристка, режисерка. Киянка, випускниця Літературного інституту імені М. Горького у Москві. Сценаристка російських телесеріалів «Школа» і «Сталевий метелик», та українського – «Спіймати Кайдаша». Сценаристка фільмів «Кіборги» Ахтема Сеітаблаєва та «Дике поле» Ярослава Лодигіна. Засновниця «Театру переселенця», в якому жителі Донбасу самі розповідали про пережите на війні перед глядачами. 2020-го дебютувала як режисер із фільмом на власну п’єсу «Погані дороги». Наразі працює над другим художнім фільмом.


Якраз напередодні зустрічі із Мінзяновим Ворожбит дописала п'єсу «Погані дороги» для британського Royal Court Theatre, що спеціалізується на сучасній драматургії. Жорстка і парадоксальна вистава у Лондоні наробила чимало галасу. Враження для п'єси Ворожбит збирала, коли писала сценарій фільму «Кіборги» про захисників Донецького аеропорту та разом із німецьким драматургом Георгом Жено працювала із підлітками у прифронтовому селищі Миколаєвка на Донбасі.


«Залишилось дуже багато вражень, які мучили мене, не давали спокою. Мене вразило, як сильно загострюється почуття, як сильно дегуманізується суспільство з одного боку, а з іншого – відбувається героїзація, і взагалі там є дуже багато речей, які на перший погляд здаються несумісними, не можуть співіснувати. Любов і ненависть – все водночас», – каже Ворожбит.

Із Донбасу до Венеції

Фільм «Погані дороги» складається із п'яти новел, об'єднаних темою поганих доріг Донбасу, складними стосунками цивільних та військових, які вимушені співіснувати на клаптику степу сходу України, часто не довіряючи одне одному.


Автори розповідають, що чимало акторів відмовлялися від ролей через жорстокі сцени, особливо з новели «Підвал», яку Ворожбит тільки в останню мить наважилась включити до фільму, побоюючись реакції глядачів.

«Це було непросте завдання, тому що нам хотілося, щоби це були типажні актори – щоби ви могли вийти на вулицю і зустріти таку людину. Але водночас ми хотіли, щоби це був талановитий актор», – розповідає продюсер.


Через це, а також через відсутність фінансування кастинг тривав півтора року. Гроші на фільм –​ 11,5 мільйонів гривень – після відмови на пітчингу Держкіно зрештою виділив Український культурний фонд, що є головним партнером проєкту. Але самі зйомки тривали усього три місяці, зокрема в Кураховому Донецької області, що усього в 10 кілометрах від лінії зіткнення. Знімаючи фільм про війну, усі були шоковані, коли почули поруч справжні вибухи.


«Чесно кажучи, ми не очікували, що ми пройдемо, – каже Юрій Мінзянов про Венецію. –​ Ми були темною конячкою, не брали участі ані у пітчингах, ані у work in progress (презентація іще незавершеного фільму, щоби знайти фінансування чи іншу допомогу у кіноспільноти – ред.), ми не знаємо взагалі, як працюють такого рівня кінофестивалі». З'явившись у 2016 році, його студія Kristi Films зазнала слави як «студія дебютного кіно» і навіть зібрала кілька нагород​ – але за короткометражні фільми. До того ж, фільм Ворожбит відкриває программу 3 вересня. «Нам сказали, що завжди на відкриттях фестивалю відбираються найкращі фільми, це дуже престижно​»​, –​ коментує Мінзянов.


Довідка: Венеційський кінофестиваль – найстаріший кіноогляд у світі із головним призом «Золотим левом»​. Заснований 1932 року італійським диктатором Беніто Мусоліні. Складається із Основної програми, кіноринку, де укладаються договори на прокат фільмів, а також Секції незалежного та паралельного кіно, до якої входить і програма «Міжнародний тиждень критики». ​Лише після Венеційського за його прикладом з'явилися Каннський та Берлінський кінофестивалі, які нині утворюють «золоту трійку» найпрестижніших кіноподій у Європі. ​

«Прорватися до Венеції – це само по собі вже перемога. Тому що дуже ретельний відбір. Ну прямо дуже, – каже кінокритик Андрій Алфьоров. – У конкурсну програму зазвичай на початок, середину та кінець обирають найяскравіші номери. Очевидно, що у Наталі дуже яскравий фільм вийшов, тому його поставили на відкриття».


«Європа хоче зрозуміти, що відбувається в Україні»

«Символічно, що Венеційський фестиваль минулого року дав приз Васяновичу за «Атлантиду». Практично та сама тема, пов'язана із Донбасом. Це виносить рівень сприйняття того, що відбувається в Україні, на набагато вищий щабель», – сказав на презентації фільму міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.


Чому ж Європа із року в рік обирає українські фільми саме про Донбас, які, до того ж, і перемагають?

«Європа хоче зрозуміти, що відбувається в Україні, – вважає кінокритик Андрій Алфьоров. – Коли палала Югославія, то зірка Кустуриці запалилась саме тоді». За думкою кінооглядача, у європейських столицях інтелектуали досі не можуть збагнути, що там, власне, відбувається, що і засвідчив фільм Сергія Лозниці «Донбас», який прогримів на Каннському кінофестивалі.

,

Стрічка Лозниці, за словами Алфьорова, показала сюрреалізм подій на сході України, коли навіть їхні учасники не можуть ідентифікувати – хто для них свій і хто чужий у цій війні. Україна намагалася відповідати на ці виклики фільмами на кшталт «Позивний Бандерас»​ або «Червоний», які висловлювали офіційну позицію Києва, але вони проходили повз увагу європейських відбірників.

«У випадку ж із фільмом «Погані дороги» – я його не бачив, але Наталка – дуже талановита людина, я не сумніваюся, що це дуже гарно зроблено – у випадку із Валентином Васяновичем, на прем'єрі «Атлантиди» якого я був минулого року у Венеції, люди просто дивляться і вірять художнику. Тому що нема іншої переконливої правди, окрім художньої», – ​вважає кінокритик.


«Я взагалі вважаю, що ми пізно зняли це кіно. П'єса була написана в 2015 році, і якби ми коли у 2017-му подавались, тоді отримали фінансування, це було б вчасно. А зараз мені здавалося, що цей поїзд давно пішов, і була здивована. – каже сама Ворожбит. – Ну, мабуть, вдалось докричатися через цей фільм. Насправді ж ця проблема існує, вона не висмоктана з пальця, вона хвилює всіх, хто працював над картиною. І, напевно, ця непідробність, вона і спрацювала якось».

Українська прем'єра фільму запланована на кінець жовтня в одному із київських кінотеатрів. В український прокат фільм «Погані дороги» вийде орієнтовно навесні наступного року.


Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/donbas-realii-film-pogani-dorogy/30786754.html